Існує два способи пров’язування лицьових петель: за нижню дольку і за верхню, як показано на рис. 2. Лицьові петлі, в основному, в’яжуться за нижню дольку (рис. 2,а), за верхню дольку пров’язуються петлі лише в деяких візерунках (рис. 2,б).
При пров’язуванні ряду лицьовими петлями крайню петлю, як завжди, знімаємо непров’язаною на праву спицю, потім праву спицю вводимо в петлю за нижню дольку, захоплюємо спицею нитку й протягаємо її в петлю. Пров’язану петлю знімаємо з лівої спиці, злегка відштовхуючи її вістря вказівним пальцем правої руки. Так само пров’язуємо всі петлі ряду. Коли пров’язано петлі першого ряду, ліву спицю звільняємо, беремо її в праву руку, а спицю з петлями — в ліву, причому спицю з петлями повертаємо протилежною стороною. Наступний ряд в’яжемо так само, як і перший. Отже, при в’язанні зразок повертаємо до себе то однією, то другою стороною, а візерунок з обох сторін буде однаковим. Називається він хустковою1 в’язкою і використовується при виготовленні хусток, шарфів, планок для ґудзиків, комірів, як окантовка до різних виробів. Як основний візерунок хусткова в’язка застосовується рідко і в літературі зустрічається під назвою «мотузочки» і «грядки».
Коли зразок пров’язано до потрібного розміру, необхідно останній ряд петель закріпити. Закріпити останній ряд можна двома способами. Розглянемо простіший.
Правою спицею підхоплюємо дві петлі (рис. 3) на лівій спиці (крайня петля не знімається непров’язаною), пров’язуємо їх разом, а петлю, що утворилася, знову знімаємо на ліву спицю і так продовжуємо закривати ряд, поки не залишиться остання петля. Кінець нитки обриваємо і витягаємо її вверх через останню петлю.